Міжнародна діяльність українських релігієзнавців

Загалом, за 5 років за кордоном А.Арістова побувала 6 разів, О.Горкуша – 2, А.Колодний – 8, О.Саган – 3, В.Титаренко – 7, Л.Филипович – 17. Відділення релігієзнавства не тільки само їздить на міжнародні конференції, а й всяк сприяє таким поїздкам іншим релігієзнавцям, з вузів України, з МАРу, виступаючи координатором, організатором і надихачем для таких наукових презентацій за кордоном. Наймасовішою була делегація з України на ХХІ конгрес Міжнародної асоціації істориків релігії в Ерфурті в 2015 р., куди увійшли молоді релігієзнавці з МАР та вузів України.
Крім участі в конференціях за кордоном, українські релігієзнавці і самі організовували міжнародні конференції в Україні, і брали участь в тих, які організовували інші інституції, запрошуючи широке коло іноземних експертів. Надзвичайно активними тут є А.Арістова (14), О.Бучма (15), О.Недавня (19), О.Саган (34), В.Титаренко (18), Г.Кулагіна-Стадніченко (12), Л.Филипович (17).
З 2000-х українські вчені виступають не тільки як доповідачі на конференціях, а до них звертаються як до експертів різноманітні дослідні центри, цікавляться їхньою думкою закордонні мас-медіа, автори різних проектів. Науковці надають консультації, експертні оцінки діяльності деяких релігійних організацій, стану державно-церковних відносин, міжконфесійного діалогу. Наші науковці є модераторами багатьох конференцій, членами оргкомітетів, зокрема однієї з останніх конференції 17-18.10.2017 р. “Роль релігійних цінностей у зміцненні соціальної стабільності та поширенні культури мирного співжиття й подоланні ненависті” спільно з Держкомом і дослідницьким центром “Доха” (Катар).
Вчені є учасниками і виконавцями міжнародних проектів. В попередні роки тісна наукова співпраця була з Ягелонським університетом, Університетом Брігама Янга, Російською академією праці та Російським гуманітарним інститутом, Білоруським Інститутом філософії АН Білорусії. З 2013 р. не з’явилося жодних нових проектів, тому постає потреба у відновленні колишніх наукових зв’язків, що вимагає додаткових коштів, а головне – виконання зобов’язань української сторони у виконанні спільних проектів. Так, польсько-українські проекти польською стороною завжди сплачувалися 100-відсотково, з української – завжди не в повному обсязі. Нашим партнерам не перспективно з нами працювати.
За ці роки співробітники ВР брали участь у декількох спільних міжнародних проектах. Так , у 2012-2013 рр. виконувався багатосторонній проект за підтримки Чеського уряду «Релігієзнавство в країнах Центральної і Східної Європи», який завершився написанням розділу “The History of the Scientific Study of Religion and Current State of Religious Studies in Ukraine” до спільної монографії (239-275) [8]. Л.Филипович була координатором з української сторони проекту між Білоруською та Українською НАН «Експертні співтовариства України та Білорусі в системі соціального менеджменту: теоретико-методологічний й інституціональний аспекти (2013-2015)», який також завершився написанням і виданням спільної монографії [9]; проект “Соціальні трансформації в Пограниччі – Білорусь-Україна-Молдова (корпорація Карнеги, 2012-2014 рр.) і видання підсумкової збірки [10].О.Недавня взяла участь у міжнародному проекті з ознайомлення європейців із поточною ситуацією пост-Майданної України засобами мистецтва, організувавши інтерв’ю зі священнослужителями УГКЦ та надавши релігієзнавчі консультації.
За 2013-2017 роки написано декілька спільних міжнародних проектів, зокрема Грантовий проект від Канадійського Посольства «Collecting information about religious persecution in eastern Ukraine and disseminating this information to Ukrainian and international audiences», який отримав фінансування, але не був реалізований через окупацію Донбасу і неможливість збору первинного матеріалу; Латвійсько-Український проект «Національні моделі інтеграції мусульман-імігрантів в Латвії та Україні» (2014), який не отримав фінансування від української сторони; проект з мормонами щодо написання книги «Історія ЦІХСОД в Україні» (2016 р.), яка написана, але через політичні причини не видана; проект з ОБСЄ щодо проведення конференцій з релігійної свободи і видання відповідних збірок матеріалів “Релігійна свобода” (2016, 2017) [11].
О.Горкуша, Л.Филипович взяли участь у проекті написання книги “Religion, State, Society and identity in transition Ukraine // Rob van der Laarse, Mykhailo N. Cherenkov, Vitaliy V. Proshak, and Tetiana Mykhalchuk, eds. – WLP, 2015. – 800 pр.”, куди попала їх стаття ” Ukrainian Dignity Revolution as a Civil Church Locus of Action”.
Якщо вже говорити про присутність українських вчених в друкованому просторі закордоння, то незважаючи на немалу кількість публікацій за 2013-2017 рр. – загалом 35 [12], ця сфера потребує особливої уваги і кардинальних змін. В зв’язку із вимогою часу, а особливо розпоряджень МОН і НАНУ щодо оприлюднення своїх наукових доробків в інетпросторі, зокрема через Google.Academia, в журналах, що входять до наукометричних баз Scopus і Web of Science (в базу Copernicus ми увійшли в 2017), потрібно посилити свою активність саме в англомовному сегменті наукового середовища. Переважна більшість статей з наведеного кожним співробітником ВР ІФ НАНУ списку міжнародних друків досі виходить російською мовою, яка не є мовою міжнародного наукового спілкування. Зрозуміло, що наявність англомовних статей в наукометричних виданнях залежить не тільки від знання мови та якості поданого матеріалу, але й від дороговизни перекладу та й самого друку в індексованих журналах, де вартість однієї статті не по карману навіть доктору наук, оскільки сягає обсягу двохмісячної зарплати і вище. Ця проблема потребує централізованого вирішення на рівні МОН і НАНУ. Разом з тим релігієзнавці використовують можливості друкуватися в збірках матеріалів міжнародних конференцій, але які не індексовані у наукометричних базах.
Прикладом часткового вирішення цієї проблеми є співпраця з Міжнародною академією свободи релігій і віросповідань, яка щороку проводить міжнародні конференції із запрошенням представників з країн колишнього СРСР. Так, Міжнародна конференція в Кракові (2015) запросила 11 українців, які взяли участь у складанні збірки матеріалів за результатами тієї конференції “Релігія в контексті глобалізації” (один з редакторів Л.Филипович) [13]. Серед тих 11 четверо (4) – працівники ВР. Ця ж Академія провела подібні конференції в Єревані та Тбілісі, на які виїжджали українські релігієзнавці, але які не мали друків. Наступна конференція планується в Чехії, яку ми обов’язково використаємо для поширення думок українських вчених в міжнародному релігієзнавчому просторі.
Декілька років в Україні за ініціативи Катерини Вонер (США) проводяться англомовні конференції для молодих дослідників релігії. Л.Филипович є постійним член оргкомітету цієї серії міжнародних конференцій, зокрема в 2017 р. “Public Religion, Ambient Faith”.
Наші співробітники входять у виконавчі органи зарубіжних асоціацій, ведуть активне листування із керівниками цих структур. Інформація про Українську асоціацію релігієзнавців присутня на сторінках цих організацій (http://www.easr.eu/member-associations/ukraine/) і (http://www.iahrweb.org/members.php#ua). Тривалий час українські релігієзнавці співпрацювали з International Study of Religion in Eastern and Central Europe Association (ISORECEA http://www.isorecea.net), будучи навіть серед засновників цієї асоціації в 1995 р. Україна досі серед членів цієї організації, хоча і втратила регулярні відносини з нею від 2010. Останні пару років молоді релігієзнавці налагоджують зв’язок з цією асоціацією, тому є надія на повноцінне наукове спілкування.
Завдяки входженню до професійних асоціацій та участі в наукових конференціях Відділення тривалі роки має дружні відносини з керівниками багатьох зарубіжних інституцій, зокрема:

  • Міжнародна Асоціація історії релігії IAHR IAHR – нині президент Тім Йенсен (кілька разів бував в Україні, зокрема на святкуванні 20-річчя УАР в 2013 р.)
  • Європейська асоціація дослідників релігії EASR – вчений секретар Марко Паззі
  • HRWF- Права людини без кордонів – президент В.Фотре (кілька разів бував в Україні, на його запрошення ми їздили до нього в Бєльгію)
  • Польське товариство дослідників релігії – І.Боровик, Г.Гоффманн, Г.Гжимала-Мощинська (постійне спілкування)
  • Інститут релігієзнавства Ягелонського університету (Краків, Польща)
  • Міжнародна академія свободи релігій і віросповідань – К.Дьюрем (постійно буває в Україні)
  • Університет Брігама Янга (США, Прово), Центр дослідження права і релігії – віце-директор Елізабет Кларк (часто буває в Україні, недавні приїзд 9-15.04.2018)
  • Московська асоціація викладачів релігієзнавства – Елбакян (в редколегії УР), Мирошникова, Шмидт, Шахнович, Смирнов, Симкин, Сєбєнцов, Нечіпорова, Антаманов, Ситніков, Арінін, Антонов, Воробйова, Кантеров, Одінцов, Фолієва, Жеребятьєв, Шабуров, Костилев, Широкалова, Лункин, Фаліков та ін.
  • Литва – Алдона Василіускіне (в редколегії УР), Мілда Алісаускіне
  • Латвія – Аніта Стасулане
  • Білоруська АН – Наталія Кутузова, Ірина Михеева та ін. (Одиноченко, Адзвіночка, Карасева)
  • Казахстан – Подопригора, Артемьєв, Цепкова
  • Вірменія – Грануш Харатян
  • Молдова – Галина Рогова
  • Киргізстан – Індіра Асланова
  • з окремими вченими: Томаш Бубік (Чехія), Айлін Баркер (ВБ), Массімо Інтровіньє (Італія), Говард Біддулф (США, в редколегії УР), Хосе Казанова (США), Іван Kхан (Канада), Михаїл Нельсон (США), Марат Штерін (ВБ), Катрін Воннер (США), Аня Ксенжек (Польща).

Надихані прикладами існування міжнародних професійних об’єднань, саме українські вчені стали ініціаторами створення у 2010 Координаційної ради з питань релігієзнавства країн Балтії та колишніх країн СНД. Тривалий час координатором є Л.Филипович, а з 2015 р. – співкоординатором виступає А.Арістова. Проведено декілька конференцій і видано кілька збірників наукових праць. Після 2013 р. діяльність Координаційної ради із зрозумілих причин ускладнена, але персональні зв’язки підтримуються з тими науковцями із країн СНД і Балтії, які прагнуть спілкування. Так, українські вчені були запрошені до написання статті «Социология религии в Украине» в російський енциклопедичний словник «Социология религии» (М., 2017). Створена Координаційна рада з релігієзнавства мала на меті налагодити наукові зв’язки з інституціями пострадянських республік, але стан релігієзнавства там такий зачаточний, що співпраця немає сенсу. Хоча спорадичні контакти з представниками інших країн колишнього СРСР періодично відбуваються під час міжнародних конференцій, але стабільної співпраці немає (Грузія, Естонія, Азербайджан, Киргизія, Таджикистан, Узбекистан).
Відділення приймало на стажування зарубіжних дослідників: 2016-2017 – проф. емерит з БЯУ Говард Біддулф (керівник Л.Филипович), який активно брав участь у всіх заходах, друкувався в українських періодичних наукових виданнях, а стажування завершив написанням і виданням двома мовами (укр. і англ.) книги [14]. У 2016-2017 рр. на стажуванні перебував магістр Гамбурзького університету О.Овсієнко (керівник О.Саган), результатом стажування якого стала стаття англ.м. “The political debate on the wearing the facing veil in Germany and the basic right of religious freedom” [15].
Співробітники ВР часто надають консультації зарубіжним науковцям, представникам зарубіжних мас-медіа. Проводяться зустріч і обговорюється можлива співпраця із науковцями зарубіжних країн, які приїжджають в Україну на стажування. Так, в 2017 відбулася зустріч із професором Анжеєм Малкевічем (Andrzej Malkiewicz) з Інституту політології Зеленогурського університету (Польща).
Наші співробітники запрошуються для читання лекцій за кордоном. Так, ще у 2010 р. проф. Л.Филипович їздила в Теологічну семінарію викладати релігієзнавство (штат Вашингтон, Сієтл, 2 тижні), проф. О.Саган у 2016 р. здійснив лекційний тур (нинішня релігійна ситуація в Україні) по Канаді (13 лекцій у 10 містах).
Науковців запрошують в рецензенти іноземних журналів, зокрема рецензованого наукового видання «NOMOS» (Арістова, Саган, Филипович). Л.Филипович 4 рази рецензувала наукові проекти польських дослідників, які надходили від Міністерства науки і вищої освіти Польщі.
Однією з форм входження в світовий науковий простір є підтримка зв’язків з українською діаспорою в Європі, США, Канаді, Австралії, з міжнародними організаціями «Україна-Канада» та «Українське наукове товариство у Канаді» (Вінніпег, Торонто). Особливо активними є А.Колодний, О.Саган, Л.Филипович, якими опрацьовані наукові розвідки відомих українців за кордоном і видані їхні твори (о.Ст.Ярмусь, о.Іван Шевців, о.Іван Музичка). Підготовлений том вибраних праць Мулика-Луцика (2017).
Міжнародна співпраця дала свої результати: в Україні утверджений світоглядний і конфесійний плюралізм, свобода совісті і віросповідання стали не тільки нормою закону, але й реальністю релігійного життя. Україна не належить до країн, які викликають занепокоєння щодо порушення прав людини в сфері свободи совісті і віросповідання. Стан міжконфесійних відносин задовільний, якщо не зважати на порушення українського законодавства на анексованих та окупованих територіях та спроб УПЦ МП подати добровільні переходи віруючих з УПЦ в УПЦ КП як рейдерство. Формується нова система державно-церковних партнерських відносин, світське і релігійне життя прагнуть взаєморозуміння, а не ворожби.
Розуміючи наобхідність активної присутності в міжнародному науковому просторі, окремі науковці підвищують свої знання іноземних мов. Так, проф. Арістова закінчила курси “ENGLISH PRIME English as а second language. Intermediate: level two” (Certificate № 755) (2015). Крім того вона закінчила курси польської мови (Сертифікат PL48/16/38) (2016 р.). Проф. Л.Филипович займається дистанційно за авторською програмою англійської мови (лайфхак) з Айше Барсетова. Ст.н.спр. О.Недавня актуалізувала свою присутність в ФБ англійською мовою, вивчаючи її самостійно у ході спілкуванні в міжнародних ФБ-групах.
Але треба визнати, що присутність українських релігієзнавців в міжнародному науковому полі ще недостатня. Не всі співробітники займаються міжнародною діяльністю, причина чого очевидна – мовна проблема, яку самотужки вирішити науковим співробітникам не під силу, оскільки будь-які курси – платні.
Через фінансові проблеми знизився темп входження в світовий науковий простір. На відміну від першої декади ХХІ ст. інтенсивність присутності релігієзнавців за кордоном 2013-2017 рр. зменшилася. Сказалося й те, що завдяки нашим зусиллям із підготовки кадрів ВР втратило монополію на експертному ринку. Крім того підростає молоде покоління, що не може не радувати, але паралельно із ВР, колись єдиного експертного центра, з’явилось багато нових інституцій, які готові відкоментувати, в т.ч. і для іноземних агентств, події релігійної життя в світі та Україні.
Із-за обмеженості у засобах українських і наляканості зарубіжних науковців контакти між нами не такі активні, як в 2000-2010 рр. Змінилася структура зв’язків: раніше переважна більшість контактів припадала на Росію, колишні республіки СРСР, нині на США і Європу. На жаль, ВР виявилося не готовим у віковому плані замінити колишніх презентантів української науки на молодих, оскільки кадровий склад ВР не змінюється десятиліттями. Якщо і з’являються аспіранти, навіть англомовні, вони не лишаються в НАНУ через низьку зарплату і непрестижність праці науковця.
Через об’єктивні обставини (війна) і загальний спад інтересу до України менше стало їздити іноземців, в т.ч. і на конференції, і на стажування. Україна, яку називали лабораторією сучасного релігійного життя, втратила привабливість як тема для дослідження. Європу і світ цікавить іслам, діалог, майбутнє релігії, молодь і релігія. Якщо раніше часто обмінювалися колегами, аспірантами, була реальна співпраця, тепер таке відбувається рідко.
Недоліком в міжнародній роботі є те, що в структурі ВР мало англомовних працівників. Нарешті маємо свій сайт, який підтримується на волонтерських засадах, працюємо над створенням англомовної версії. Якщо в університетах є міжнародні відділи, які забезпечують присутність в інет просторі своїх працівників, то штатний розпис наукової установи не передбачає наявність персоналу, в задачі яких входить адміністрування веб-ресурсів, пошукова оптимізація, просування в соціальних мережах, пошук та впровадження нових методів і технологій, завдяки яким можлива оптимізація виробничих процесів та доставка інформації зацікавленим в релігієзнавстві людям. Технічних навичок наукових працівників гуманітарної сфери явно не вистачає для якісної презентації своїх досягнень в Інтернеті, яка також коштує немалих грошей.
Гуманітаріям важко вибитися в міжнародні програми, напр. ВР так і не зуміло оформити і взяти участь в європейських наукових програмах обміну (горизонт -2020), тим самим не використовує можливості співпраці з іншими науковими установами, університетами зарубіжжя. В силу того, що Україна не виконала свою долю участі в спільних проектах (Польща, Литва, Білорусь), у цих країн пропав інтерес підтримувати з нами стосунки.
ВР не приймає іноземних дослідників системно, бо не спроможна налагодити систему підготовки вищої кваліфікації та її підвищення, оскільки, по-перше, ця діяльність не ліцензована, а по-друге, немає англомовних лекторів.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Leave a comment

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: