Міжнародна діяльність українських релігієзнавців

Ситуацію із міжнародною присутністю українських релігієзнавців можна дещо покращити за рахунок Інтернету, який є універсальним міжнародним простором для спілкування. Не варто говорити про те, як полегшує комунікування вчених звичайна ел-пошта. Фактично все листування ведеться через таку пошту, витісняючи традиційні форми передачі інформації (листи, листівки, книги, документи тощо). В інтернетрозсилці УАР, яку веде Л.Филипович, біля сотні адресатів, з якими підтримується постійний контакт. Тобто іноземні колеги інформуються про новини релігійного і релігієзнавчого життя України. Але все це тримається на ентузіазмі окремої людини, яка самостійно перекладає цю інформацію англійською мовою. На жаль, англомовні співробітники ВР не отримують доплат за знання мови, що існує в деяких інституціях і підрозділах НАН України.
Науковці активно використовують й інші можливості Інтернету для пропаганди релігієзнавчих знань, зокрема здобутків академічного релігієзнавства у міжнародній соціальній мережі «Фейсбук». Ми постійно включені в різноманітні релігієзнавчі дискусії у різних групах релігієзнавчого напрямку та обмін матеріалами включених спостережень. Так, О.Недавня і Г.Кулагіна-Стадніченко є адміністраторами офіційного представництва Відділення релігієзнавства на Фейсбук https://www.facebook.com/VRIFNANU/, яка відкрита у 2009 р. Частина інформації там виставляється англійською мовою.
На ФБ з січня 2013 р. відкрита сторінка “Українське релігієзнавство” (співадміністратор Л.Филипович), але вона працює тільки в українській мові, є оперативним інформатором про новини релігієзнавчого життя. За діяльністю на сторінці стежать 900 користувачів (станом на 1.04.2018) і ця цифра невпинно зростає.
З метою актуалізації релігієзнавства деякі науковці беруть участь в міжнародній науковій мережі «Українські науковці у світі». О.Недавня в 2009 р. у цій мережі відкрила свій науковий блог (де доречно розміщувати, зокрема, англомовні статті) [16] і групу «Українське релігієзнавство» [17] і є її адміністратором. Крім того, здобутки академічного релігієзнавства представлені на міжнародній блог-платформі Вордпрес (завдяки ініціативі О.Недавньої) з можливістю коментарів. Там відкрито блог Відділення релігієзнавства та деяких його співробітників. Матеріали з цих блогів читають в багатьох країнах! Але це потребує щоденної уваги і роботи в ФБ із поширення інформації про релігієзнавство.
Якщо ввести “українське релігієзнавство” в пошук Google, то на першому місці стоїть сайт бюлетеня Відділення релігієзнавства і УАР “Українське релігієзнавство” – https://uars.info і його сторінка в ФБ. А що ми отримуємо, коли там само набираємо Ukrainian Religious Studies? Надто мало посилань. Інформацію з сайту “Indexcopernicus” про журнал “Ukrainian Religious Studies“(ISSN 2306-3548) [18]; стара стаття Lyudmyla Filipovych +Anatoly M. Kolodny “Theology and Religious Studies in PostCommunist Ukraine: Historical Sources, Modern Status, and Perspectives of Cooperation”, яка з’явилась в збірнику George Fox University “Occasional Papers on Religion in Eastern Europe” (Volume 23, Issue 6, 12.2003) [19], а пізніше у 2004 р. була надрукована в журналі Numen (Volume 51, Issue 1, pages 78 – 93) [20]. В Googlebook можна знайти посилання на розділи про релігійну освіту (авт. Л.Филипович, Н.Гаврілова) в книзі “The Routledge International Handbook of Religious Education” [21] та про релігієзнавство в Україні (авт. Л.Филипович, Ю.Бабінов) в книзі ” Studying Religions with the Iron Curtain Closed and Opened” [22]. Надзвичайно мало інформації для зарубіжного споживача! Тут серйозні недопрацювання.
Слабо викориcтовується таке популярне інетджерело, як WIKI-педія. В українськомовному розділі Вікіпедії (багатомовного інтернет-проекту зі створення вікіенциклопедії, яку може редагувати кожний охочий користувач інтернету) про українське релігієзнавство поодинокі згадки, повнокровної статті немає – науковці не пишуть туди статті [23]. Не кажучи вже про англомовну WIKI, яка повідомляє, що така стаття відсутня, хоча релігієзнавство там представлено цілісно (визначення, напрямки, методології, центри, видання тощо) [24]. Враховуючи таку специфіку WIKI-педії, академічні релігієзнавці запропонували свій енциклопедичний проект – УРЕ – Українська Релігієзнавча Енциклопедія – http://ure-online.info, основою якого став “Релігієзнавчий словник” (1996).
Останніми роками розпочався цікавий загальноакадемічний проект Велика Українська Енциклопедія (ВУЕ), до якої долучилася певна частина науковців з ВР. ВУЕ має свою електронну версію, окремий проект, у якого більше можливостей, ніж у друкованої версії. Є амбітні плани перекладати статті і англ.мовою, що, безумовно, сприятиме більш широкій присутності релігієзнавців на міжнародній арені.
Є інші цікаві ініціативи деяких співробітників ВР ІФ [25], які поки що не стали загальновідділенівськими, але мають шанс зацікавити небайдужих науковців, які прагнуть до закордонної презентації своїх досягнень.
В цілому, наша присутність в міжнародному просторі через Інтернет є дуже перспективним і найбільш широко доступним нам напрямком міжнародної співпраці.
Одним словом, вважаємо, що українському академічному релігієзнавству ПОТРІБНЕ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗВЯЗКІВ, ЇХ ОНОВЛЕННЯ, пошук нових партнерів, ОСКІЛЬКИ ЗМІНИЛОСЯ ПОКОЛІННЯ ТИХ, ХТО ВПРОВАДИВ ЦЕЙ ЗВЯЗОК І СПІВПРАЦЮ в минулі роки. україна здатна сформулювати новітні теми, здійснити інтелектуальний прорив в науковому дослідженні релігії, дати надію молодим науковцям в тому, що вони затребувані українським суспільством і світовим науковим співтовариством.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Leave a comment

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: